Гончаренко Олена Миколаївна,
Ковалишин Олександр Романович,
Черненко Олена Анатоліївна
Стаття присвячена розгляду однієї з найважливіших проблем сучасної правової доктрини – зловживання правом. Зловживання правом – це поняття, яке у сучасному світі пронизує усі сфери соціальної життєдіяльності та впливає на стан законності та правопорядку в суспільстві. Існує декілька підходів до характеристики зловживання правом, серед яких: – заперечення самого поняття «зловживання правом», оскільки здійснення права не може бути протиправним; – визнання необхідності законодавчого закріплення та доктринального обґрунтування терміну «зловживання правом». Зловживання правом – це особливий вид правової поведінки, яка полягає у використанні громадянами своїх прав у недозволений спосіб, що суперечить призначенню права, внаслідок чого завдаються збитки (шкода) окремій особі, суспільству або держави. Учасники цивільних правовідносин повинні реалізовувати свої права, не порушуючи при цьому прав інших учасників цивільних правовідносин (в тому числі держави). Відповідно до норм Цивільного кодексу України добросовісність належить до загальних засад цивільного законодавства. Добросовісність означає фактичну чесність суб’єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов’язків. Зловживання правом може виступати як негативний прояв саморегулювання у будь-якій діяльності, у тому числі у господарській. Не допускається зловживання правом і під час набуття права власності. Власність, в тому числі і на земельні ділянки, не повинна використовуватися на шкоду людині, суспільству, державі. Зазначені конституційні положення в повній мірі розповсюджуються і на фермерські господарства як власників (володільців) земельних ділянок. У разі коли фермерське господарство та його члени набули право володіння спірною земельною ділянкою, завідомо усвідомлюючи порушення процедури отримання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, передбаченої законом, то мало місце зловживання правом. Повернення спірної земельної ділянки у власність держави з володіння особи, якій вона надана у власність як члену фермерського господарства можливе за умови встановлення недобросовісності та відсутності реального користування земельною ділянкою фермерським господарством.
Рекомендоване цитування: