Галянтич Микола Костянтинович,
Кочин Володимир Володимирович
У статті розглянуто відносини, що виникають із самостійного будівництва житла. Йдеться про спеціальне регулювання юридично «необоротних» об’єктів, у зв’язку з чим особливості їх правового регулювання знаходять своє відображення у змісті правовідносин, у тому числі встановлення спеціальних правил набуття права власності на таке нерухоме майно. Самостійно збудоване житло має не лише «матеріалізуватись» як об’єкт нерухомості, набути достатніх ознак житла, яке повинно розвинути в собі таку якість, як придатність до проживання. Сам факт самочинного будівництва, незалежно від добудови, реконструкції, перебудови, зміни архітектурного вигляду об’єкта нерухомого майна, унеможливлює введення об’єкта в експлуатацію чи вчинення інших дій, спрямованих на його легалізацію в адміністративному порядку. Проте законодавче закріплення у ст. 376 ЦК України певний судовий порядок дозволяє за обставин, визначених законом, визнати право власності на самочинно збудоване нерухоме майно в судовому порядку. Самочинно збудований об’єкт порушує права власника або водночас законного власника (користувача) земельної ділянки. Тому законодавець встановлює право власника (користувача) земельної ділянки вимагати визнання права власності на нерухоме майно, яке на ній самовільно збудоване, якщо це не порушує прав інших осіб. Крім того, під істотним порушенням будівельних норм і правил слід розуміти, зокрема, недодержання архітектурних, санітарно-гігієнічних, екологічних, протипожежних та інших вимог і правил, а також зміни окремих конструктивних елементів житлового будинку, внесення змін до житлового будинку. будівлі, споруди, що впливає на їх міцність і безпеку, а також загрожує життю і здоров’ю людей. Визнання права власності на самочинно збудований об’єкт нерухомого майна має вирішуватися виключно в судовому порядку, оскільки саме суд може встановити, чи порушує самочинно збудований об’єкт його збереження чи становить загрозу життю чи здоров’ю громадян, а також інші питання. У судовому порядку здійснюється об’єктизація самочинного будівництва, яка завжди передує вирішенню питань щодо загальних правових наслідків такого будівництва. Умовами визнання права власності на об’єкти самочинного будівництва є: відповідність земельної ділянки цільовому призначенню та дозволеному використанню. Законодавець встановлює пріоритет прав на земельну ділянку над правом на будівництво, наголошуючи, що у разі відсутності у особи прав на земельну ділянку узаконення самочинно збудованого об’єкта, навіть за відсутності інших порушень, є неможливо. Об’єкти самочинного будівництва, які входять до предмета позовів у справах про визнання права власності, є нерухомим майном. Самочинно збудований об’єкт нерухомого майна не повинен порушувати права та законні інтереси інших осіб. За відсутності істотного порушення прав і законних інтересів інших осіб об’єкти самочинного будівництва можуть бути узаконені в судовому порядку шляхом визнання права власності за особами, які здійснили самочинне будівництво.
